В період демократичних змін, що відбуваються нині питання інформування суспільства, формування суспільної думки та позитивного ставлення до державних перетворень населення, а особливо молоді багато в чому визначається діяльністю мас-медіа, в т. ч. преси.
Інформаційна ж роль регіональної преси залишається важливою, хоча б тому, що пересічний громадянин з глибинки досі вважає друковані видання гідним довіри джерелом інформації.
Ото ж,пропонуємо вашій увазі огляд обласних газет і газет м. Вінниці, що зберігаються у фонді сектору газетної періодики Вінницької обалсної універсальної наукової бібліотеки ім. К. А. Тімірязєва.
Газети області і м. Вінниці умовно можна поділити на два періоди: радянський і період незалежності України. Головною ознакою цих періодів, якщо не брати до уваги тематику публікацій, яка, зрозуміло, визначалась політичним устроєм держави, є кількість назв газет, що виходили в ці періоди. Якщо за 25 літню історію незалежності кількість повноцінних обласних видань, які зберігаються у фонді СГП налічує більше 80 назв, то в радянський час віннничани могли дізнаватися про головні події в регіоні лише з двох офіційних газет, що представляли партійні органи і місцеву владу “Вінницької правди” та “Комсомольського племені”.
Правда, були ще малотиражки, що видавалися вінницькими підприємствами, навчальними закладами такі, як “Хімік” орган парткому, профкому, комітету ЛКСМУ та дирекції вінницького ордена трудового червоного прапора хімічного заводу ім. Я. С. Свердлова, “Промінь” орган парткому, профкому, комітету ЛКСМУ та дирекції Вінницького радіолампового заводу, “Будівельник” — орган парткому, профкому, комітету ЛКСМУ тресту “Вінницяпромбуд”, “За інженерні кадри” Вінницького політичного інституту (тепер “Імпульс”), “Корчагінець” (зараз “Педагог”)орган парткому, профкому, комітету комсомолу і ректорату Вінницького державного педагогічного інституту і інші., але впливу на інформаційний простір того періоду вони не мали.
Говорячи про радянський період газетної періодики Віннниччини потрібно не забувати, що тоді редакційна робота усіх періодичних видань формувалися лише за партійним принципом, тобто усі газети були офіційними виданнями партійних організацій і органів влади. І з боку цих органів передбачався жорсткий партійний контроль.
А молодіжні газети взагалі мали потрійне підпорядкування. Їх контролювали комсомольські, партійні органи та партійні видавництва. При облвиконкомах існувало управління по охороні державних таємниць в пресі, а при редакціях газет відділ комуністичної моралі. Послаблення партійного впливу і цензури на пресу відбулося лише в кінці 80-х, під час горбачовської “перестройки”.
Проте навіть в таких умовах, попри офіційні матеріали і цензуру журналістам вдавалося випускати цікаві номери газет. Відома вінницька журналістка, тележурналістка, в свій час шеф-редактор вінницької студії “5 каналу” Тетяна Гречанівська, яка працювала у “Вінницькій правді” і “Комсомольському племені” у 70-80-х роках, згадує, що тиск і контроль спонукав журналістів, які бралися за гострі статті, вимогливо ставитись до своїх публікацій, вивіряти кожен факт, кожне прізвище — щоб не давати приводів для скарг і судів. Як каже журналістка, :“Позовів у той час було багато, бо й критики було багато. Якщо газета виходила без фейлетону, без гострої статті, де критикувалися конкретні люди на відповідальних посадах — це було вийняткове явище” (“Місто”, 5 жовтня 2016, с. 6) А критичний матеріал чи фейлетон, опублікований в газеті, змушував відповідні оргнани розслідувати зафіксований журналістами факт. Реакція мала бути обов’язковою. Місяць давався на реагування, якщо недоліки не виправлялися у вказаний термін, на місце виїздила спеціальна комісія.
Характерним явищем для радянських газет був зв’язок із читачем через листування, так у редакції “Вінницької правди” відділ листів щомісяця опрацьовував кілька сотень листів і на кожен лист мала бути відповідна реакція, відповідна стаття. Звісно, що оцінка подіям і фактам давалася з партійної точки зору, але, принаймі, на відміну від теперішнього часу, коли на безліч критичних, викривальних публікацій журналістів немає жодної реакції ніяких органів, пресу дійсно можна було назвати четвертою владою.
Зупинимося ж на огляді двох головних газет Віннниччини того періоду.
Отже, газета “Віннницька правда”, сьогодні “Віннниччина”
Цього року газета “Вінниччина” відзначає своє століття. Це єдина обласна газета, що витримала випробовування часом і під різними назвами практично не припиняла виходити у світ на протязі всього сторічного періоду свого існування. (за вийнятком періоду німецької окупації (1941-1944 рр.)
Цікавою є історія газети
У жовтні 1991 року колишня «Вінницька правда» була перейменована на «Вінниччину». Звичайно, за 100-річну свою історію вона називалася по-різному, але основну свою місію — висвітлення політичного, економічного, культурного життя краю виконувала завжди.
3 вересня 1917 року у Вінниці місцевий комітет РСДРП (б) випустив перший номер своєї газети “Боротьба». Вона задумувалась як агітаційний листок до виборів до Вінницької міської думи. Редактором її став Микола Павлович Тарногородський, який очолював ревком, був депутатом міської ради. Його кандидатура також пройшла в Установчі збори.
26 січня 1918 р. стала виходити газета “Набат”, наступниця “Боротьби” . Вона висвітлювала життя міст і сіл губернії, розповідала про події за кордоном, публікувала офіційні документи.
На початку 1919 р. створюється часопис “Подольский коммунист” — орган губернзького і вінницького міського комітетів КП(б)У. За кілька місяців побачило світ понад 100 одноаркушних номерів газети. Видання згодом перестало виходити. Але вже з січня 1920 року органом губкому КП(б)У та губревкому стає і видається протягом 4 років газета “Вісти”, її продовжує, починаючи з квітня 1923 р., “Рабоче-крестьянская газета”. Через рік вона отримала назву “Червоний край”.
27 лютого 1932 р. утворена Вінницька область, до якої входило 69 районів сучасних Хмельницької, Вінницької та частини Житомирської областей. А через 2 місяці видається обласна газета “Більшовицька правда” — орган вінницького обкому КП (б), облвиконкому та облпрофради. Великою популярністю користувалися її виїздні вагон-редакції в районах під час важливих політичних та господарських компаній.
У період німецької окупаціії газета не видавалася. Перший її номер періоду війни датований 3 січня 1944 р. Відновився випуск газети тепер уже під назвою “Вінницька правда”. ЇЇ перший номер був надрукований у вигляді листівки в пересувній армійській друкарні і скинутий з літаків, коли радянські війська готувалися до визволення Вінниччини від окупантів.
Саме під цією назвою часопис видавався найдовше — майже 6 десятиліть. 2 вересня 1967 року “Вінницька правда” удостоєна нагороди — ордена “Знак пошани”
У “Вінницькій правді” тих часів працювали журналісти — Дмитро Білик, Євген Кирилюк, Микита Годованець, Віктор Маньківський, Микола Трублаєвич.
У “ Вінницькій правді” починав свою трудову діяльність відомий український письменник Микола Зарудний. У кінці п’ятдесятих років минулого століття її редагував Дмитро Прилюк .,який згодом став головним редактором газети “Колгоспне село” (нині “Сільські вісті”). Сучасники називали його журналістом від бога. Він навчав студентів журналістської справи, пепебуваючи на посаді декана Київського державного університуту ім. Т. Шевченка. Звідси починалися журналістські шляхи відомого українського письменника-гумориста Олега Чорногуза, а також відомого українського поета, головного редактора журналу “Київ”, а згодом головного редактора газети “Літературна Україна” Петра Перебийноса, редактора газети “Правда Украины” Олександра Горобця. З “Вінницької правди” починав свою журналістську кар’єру поет Василь Юхимович .
Розквіт газети припадає на час керування нею В. Я. Орликом. 15 липня виповнилося 100 років з дня народження Володимира Яковича, він лише на півтора місяця старший від газети.Нині щороку обласна журналістська організація присуджує премію В. Орлика кращим редакторам. Тоді ж в газеті працювали журналісти — Дмитро Дудкевич, Олексій Терещук, Михайло Каменюк, Володимир Андрущенко.
Редакторами газети у свій час також були : М. Шелих, Владислав Бовкун, Дмитро Дудкевич, Василь Паламарчук, Омелян Костко, Любов Добринська, зараз виконує обов’язки головного редактора Анастасія Трошкова.
Високого почесного звання “Заслужений журналіст України” удостоєна ціла кагорта газетярів — Петро Горбаренко, Дмитро Дудкевич, Олексій Прихожай, Володимир Новосад, Іван Волошенюк, Василь Паламарчук.
Яскравими журналістами, які прийшли в газету пізніше є також Теофан Бабій, Василь Страшний, Інна Медведєва, Юрій Сегеда.
Окремі з колишніх номерів газети «Вінницької правди», незважаючи на партійну заангажлваність, і нині можна віднести до розряду бестселерів.
В СГП газета зберігається з 1932 року. (за вийнятком періоду окупації) Вона виходила щоденно, крім понеділка, всього більше 300 номерів на рік на 4-х сторінках формату А2 і аж до середини 80-х перша сторінка часопису обов’яково розміщувала офіційні матеріали на зразок “Слово партії кличе, надихає”.
Як правило, на 3-й сторінці — події за кордоном в рубриках “Планета. Події, Коментарі”. “”Вікно у світ” (стаття “Кубинська громадськість відзначає річницю візиту Л. Брежнєва” — “Вінницька правда”, 1 лютого 1973, с. 3)
Решта сторінок присвячувалися фактам і подіям економічного, господарського, культурного характеру, що відбувались у місті і області. Тут редакція, ослобливо починаючи з так званої “хрущовської відлиги” могла відійти від офіціозу і розмістити злободенні актуальні статті, що піднімали важливі проблеми краю. У кожному номері друкувалися гострі статті, що викривали хабарництво, казнокрадство, шахрайство й інші порушення закону і моралі. Рубрики “Перчиця”. “Оповідки перчичної сусідки ”, “Після критики” існували в газеті до кінця 80-х.
У рубриці “Огляд листів” озвучувалися важливі питання і проблеми, з якими читачі зверталися до редакції у своїх листах.
Знаходилось місце і новинам культури, спорту, матеріалам краєзнавчого характеру. Листаючи газету радянського періоду, натрапляємо на статті таких вчених, літераторів як В. Борщевський, І. Волошенюк, В Кобець, М. Каменюк, А. Подолинний. (В. Кобець “Могили без хрестів. Кілька штрихів до трагічної історії про голод на Вінниччині”. — “Вінницька правда”,16 квітня 1989)
На початку 90-х, обком партії відмовився від засновників газети. У жовтні 1991 під назвою “Вінниччина” часопис розпочав нове життя як видання Вінницької обласної ради народних депутатів.
То були, мабуть, найкращі часи для газети в плані свободи вибору тем. Спрагу читача до вільного, незалежного, нештампованого слова автори газети втамовували, друкуючи статті на історичну тематику, зриваючи завісу небуття з героїчних і трагічних сторінок історії України, ( “Микола Аркас і його “Історія України-русі” — “Він. прв”, 15 жовтня 1991 р; “Попереду Сагайдачний” — 4.10. 1991 р.), цікаві інтерв’ю, як от з кандидатом в президенти “страшним націоналістом” Вячеславом Чорноволом, який відвідав Вінницю у жовтні 1991 р.
Газета майоріла заголовками “Майбутнє залежить від нас самих” (Вінницька правда.- 1991.-17 жовтня.-с.2), “Віримо, що стане краще”, “Незалежність: що попереду”, “Якою бути економіці незалежної України”.
На її сторінках давались поради як купити державну квартиту, юридичні поради кооперативам, розповідалось якою має бути вікова пенсія і чи є грошима багаторазові купони і т.д. , і т. д. А ще православні календарі, виступи астрологів, екстрасенсів, програми передач, рекламні оголошення, гороскопи. Поряд з серйозними аналітичними статтями, легкі, розважальні повідомлення. Усе нове, все досі забороненене і тому цікаве і затребуване. В газеті появилися додатки “Хочу все знати”, “Субота”.
В кінці 90-х, і в 2000-х “Вінниччина” видавалася з новими окремими додатками “Зцілитель”, “Земля. Садиба. Господар”, що були започатковані тодішнім редактором Василем Паламарчуком. Вони виходили тиражем 5-8 тис і користувалися популярністю у читачів.
В 2007 році, святкуючи 90-річчя, газета анонсувала свої оптимістичні плани на майбутнє: планувала виходити 4 рази на тиждень, поновити видання новими тематичниними добірками.
В 2010 змінився формат часопису, тепер читачі тримали в руках зручний таблоїд (формат А3) з кольоровою першою сторінкою і розворотом. Але перестали виходити додатки, сама газета виходила не 3 рази на тиждень, як раніше, а 2 рази, поступово зменшувався обсяг, інформаційну ініціативу часто перебирали на себе органи влади, точка зору якої переважала в публікаціях часопису.
З квітня 2017 року засновником газети, відповідно до закону про реформування комунальної преси, є трудовий колектив. Газета перебуває на стадії реформування, переформатовує свою роботу, визначає нові теми, нові напрямки діяльності і публікує об’яви з пропозицією розмістити рекламу, поздоровлення на своїх сторінках, шукаючи кошти для свого подальшого існування.
Іншим виданням радянського періоду була молодіжна газета «Комсомольське Плем’я»
У фонді СГП газета як орган Вінницького обкому ЛКСМ України зберіється з січня 1959 р. Розпочала ж своє існування в квітні 1920 р. Тоді одночасно з публікаціями в газеті “Вісти” тематичних підбірок “Сторінки молоді” у Вінниці почав виходити часопис “Молодий більшовик”. З 1921 року — це газета “Червона молодь” З жовтня 1921 по грудень 1923 року вона продовжувала виходити як “Молодий незаможник”. В 1932 році, у зв’язку з утворенням Вінницької області була відновлена попередня назва —”Молодий більшовик”. (усі видання газети довоєннного періоду зберігаються у краєзнавчому відділі). З грудня 1958 р. випуск обласної молодіжної газети відновлюється під назвою “Ленінське плем’я” З липня 1963 газета стала називатись. — “Комсомольське плем’я” . Під таким заголовком тричі на тиждень газета видавалася до 1991 року. З 1 січня 1991 року читачі отримали перший номер Вінницької обласної молодіжної газети під назвою “Панорама”, яка проіснувала до липня 2005 р.
Що стосується тем, які на своїх шпальтах висвітлювала газета, то тут, як і у “Вінницькій правді”, свій вплив мав час і політичні настрої в країні.
Так у 50-60-х ленінська молодь Віннничччини мала виростити кукурудзи на 75 тисяч гектарах посівної площі і зробити “качанисту кудесницю” комсомольською культурою ( Буде качаниста кудесниця, — “Комсомольське плем’я” 1959 р, 9 січня, №4 с.2).
У 70-х газета продовжувала повідомляти про пленуми ЦК ВЛКСМ і партійні з’їзди, публікуючи статті під заголовками на зразок “Партія сказала — комсомол відповідає “єсть”
Але були й цікававі статті, особливо з погляду теперішнього часу, такі як “Вінницький екперемент” ( “Комс. плем’я” , 11 серпня 1970, с. 3) про Вінницький універмаг, що одним із перших в СРСР перейшов на самообслуговування. Виявляється Вінницький універмаг в ті часи щодня відвідувало біля 40 тис. чоловік , а сам торговельний заклад в числі передових потіснив Московський центральний універмаг.
З другої половини 80-х, початку 90-х газета поступово відходила від офіціозу і висвітлювала проблеми, які справді турбували молодь і мешканців області.
Як і в “Вінницькій правді “ рівень професіоналізму авторів “Комсомольського племені” радянського часу був високим. Тут у свій час працювали і друкувалися такі відомі в області і за її межами журналісти і письменники як Віктор Мельник, Тетяна Гречанівська, Валентина Козак, Віктор Тимчук, Михайло Каменюк.
В роки незалежності газета, вже під новою назвою “Панорама”, входила в ринок з новими рубриками. Зокрема: “Бізнес-клуб”, “Школа менеджменту”, “Банк ідей”. обговорювала проблеми молоді в умовах нового часу в рубриці “Молодь і час”, публікувала статті психологічного характеру в рубриці “Двоє”.
Чимало уваги приділялося дозвіллєвій тематитиці: спорт, культурні новини, кросводи, поради городникам і кулінарам, програма телепередач т.п.
У серпні 2005 році газета перестала існувати.
Період незалежності
Після 24 серпня 1991 року, у нашій країні почався перехід до іншого типу держави, що базується на принципах ринкової економіки та демократії. Зміна політичних настроїв і поглядів, демократизація суспільства, зникнення цензури і контролю з боку компратії, дискридитація самої партії, плюралізм і свобода слова, стали причиною появи великої кількості нових періодичних видань найрізноманітнішої тематики в Україні і в Вінницькій обл. в т.ч.
На їх сторінках друкувалися статті, що висвітлювали усі сфери життя незалежної України і Вінницької області: політика, економіка, демократизація, державотворення, самоврядування, фінанси, історія, криміналістика, транспорт, медицина, культура, спорт, дозвілля, кулінарія, сад, город, відпочинок, програма телепередач, історії про життя зірок і відомих людей в стилі “жовтої преси” ну і, звичайно, реклама, приватні оголошення, поздоровлення, які тепер займали чимало місця, адже стали одною із складових окупності періодичних видань і нерідко джинса.
Змінився і зовнішній вигляд газет. Нові видання, а потім і старі ( “Віннниччина”, “Панорама”), виходили в зручному таблоїдному форматі (А3), статті стали коротшими і емоційними відповідно до потреб молодого динамічного читача. З покращенням економічного становища в 2000-х у багатьох газетах повноколірними стали перша та остання сторінки і внутрішній розворот. Видавці намагалися відповідати сучасним європейським тенденціям в оформленні видань, шукати нові форми подачі матеріалів та залучення читачів та рекламодавців, адже в цей час серйозну конкуренцію друкованим інформаційним виданням почав складати Інтернет.
Списоск газет періоду незалежності
Це загальнополітичні (громадськополітичні) видання (офіційні і незалежні):
1.“Вінницька газета”(1993…) — засновник — Вінницька міська рада та її виконком.
2.“Подолія” (1991-2007) — засновник — Вінницька обласна державна адміністрація.
- “Независимый курьер» (пізніше “Курьер”) 1997-2015 ( в 2017, 2016 рр. вийшли тільки кілька номерів з рекламними оголошеннями) — засновник — ПП Гриньов В. О., ФОБ Рябченко
4.“Віта”(1994-200) — тижневик Вінницького інформаційно-телевізійного агентства “Віта”. Засновник — редакція і колектив агентства.
5 “Новини Вінниччини” (зараз “Подій. Факти. Новини Вінниччини”) (1997 -) — обласна інформаційно-аналітична газета. Засновник і видавець — ВАТ “Вінницька обласна друкарня,” Селецький.
6 “Іштар”(1992-1998) — засновник — багатопрофільне колективне мале підприємство ”Іштар”.
7 “Подільські відомості”(1997-1999) — засновник і видавець — ТОВ “Богуслава” при підтримці фірми “Укржитлосервіс”
8 “33-й канал” (1992…) — засновник — Вінницька обласна Асоціація редакторів, ВОГО “Центр захисту журналістів”
9 “Південний Буг”(1991-1997) — газета Вінницької обласної спілки журналістів України та обласного управління по пресі
10 “Вінницькі реалії”(2009…) — засновник — Семенов Є. К. , Б.С. А.
11 “Віннниця експрес”(1997-1999) — інформаційно-політична газета. Засновник — ВГБ
12 “Вінницькі вісті”(1992-1998) — вінницький міський часопис. Засновник — Михальчук І.
13 “Вечірка”(1992) — окремий додаток до газети “Вінницькі вісті”. Засновник — Михальчук І.
14 “Вечерняя Винница”(1992-1993) — независимая городская газета. Засновник — производственно-торговая фирма “В”
15 “Вінницькі відомості”(1995-2008) — засновник — п/п “Володимир”
16 “Дев’ятий вал”(2001-2004) — обласний інформаційний тижневик. Засновник — ТОВ ТРК Вінниця FM”
17 “За Батьківщину”(1999-2000) — інформаційно-аналітичний тижневик. Засновник — благодійний фонд “Віродження нації”
18 “Здоров’я. Події. Час” ( 1999-2015, з 1999 по 2002 — “Здоров’я на Вінниччині”) — засновник — п/п Б. Г. Т.
19 “Нова Вінницька газета” (2008-2016) — обласний незалежний часопис. Засновник — Борисюк Г. Т.
20 “НЕПЪ (2004) — політично-економічний тижневик
21 “Південний Буг” (1991-1997) — газета Вінницької обласної організації Спілки журналістів України та обласного управління по пресі
22 «Плюс-Мінус”(204-2011) — видання Вінницького обласного конгресу”Сталість”. Створена за підтримки Міжнародної і вітчизняної організацій по боротьбі зі СНІДом у рамках проекту “Профілактика розповсюдження ВІЛ-інфекції серед споживачів ін’єкційних наркотиків”
24 “Подільський телеграф”(2001-2002) — громадсько-політичний тижневик. Засновник — приватне підприємство телерадіокомпанія “Селбанго ТБ”
25 “Правди сила” (2017…) — громадська газета Вінниччини. Засновник — ГО “Медіа центр “Власно”
26 “Молодіжна газета Вінниччини” (2003…) — засновник: ТОВ “Регіна ЛТД”
2 7 “20 хв” (2005-2014) — засновник — телерадіокомпанія “Сьомий континент”
28 “Місто” (2004…) — змістовна вінницька газета. Засновник — ТОВ “Місто”
29 “Молодіжний майдан” (2005-2006) — газета-студія Вінниччини. Засновник — обласне комунальне підприємство “Редакція газети Вінницької обласної ради “Вінниччина “
30 “Молодіжний вісник” (2003…) — засновник і видавець — ДПТНЗ “ВМВПУ”
31.«Камертон» (1991-1996) — культурно-мистецький тижневик Вінниччини. Засновник – Упраління культури Вінницької ОДА
32.«Сім’я» (2002-2010) – офіційний орган Вінницького регіонального відділення міст України. Засновник – п/п Девиченська Н. М.
Галузеві:
31 “Пожежний вісник Вінниччини” (1999-2001) — засновник обласне відділення Всеукраїнського благодійного фонду “Сприяння державній пожежній охороні”
32 “Правовий вісник” (1999-2000) — видання обласного управління юстиції
33 “Медицина Вінниччини” (1995-2008) — засновник — Управління охорони здоров’я облвиконкому
34 “Пульс” (1991-1993) — газета профспілок Вінниччини. Засновник — Рада федерації профспілок Вінницької обл.
35 “ВИНАВТО плюс” (1998—2000)
36 “Вінниця кримінальна” (1997-1999) — спецвипуск газети “Подільські відомості”. Засновник і видавець — ТОВ “Богуслава”
37 “Екологічний вісник”(2008-2010) — засновник — державне управління охорони навколишнього середовища у Вінницькій обл.
38 “Вінниччина медична”(2009-2013) — засновники: управління охорони здоров’я та курортів ОДА, організація профспілок медичних працівників у Вінницькій області, інспекція по контролю лікарських засобів у Вінницькій області
39 “Вінницький спорт”(2008-20019) — обласна спортивна газета. Засновник — ПФК “Нива”, П. Н. Касанов
40 “Вузівські вісті”(2004…) — газета Вінницького інституту регіональної економіки та управління
41 “ДТП Дорога. Транспорт. Пішохід” (1991-2004) — засновник — журналістська організація газети “ДТП”, Управління МЗС України у Вінницькій області
42 “Земля Подільська” (1991-2002) — засновник — обласне управління сільського господарства ОДА, обласна рада “Агрооб’єднання сільгоспвиробників”, обком профспілки працівників сільського господарства.
43 “Освіта Поділля” (2009-2010) — засновник — обласне Управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації
44 “Освіта Вінниччини”(2005…) — засновник — Вінницьке обласне управління освіти та науки, ТОВ “Консоль”
45 “Подільська медична газета” (2005-2016) — засновники: Управління охорони здоров’я та курортів Вінницької облдержадміністрації, Вінницький обком профспілки медпрацівників, Управління охорони здоров’я Вінницької міської ради
46 “Природа і люди”(2004-2012) — Інформаційно-екологічний вісник президії Вінницької обласної ради Українського товариства охорони природи (заснована в 1990 р.)
47 “Пульсуючі джерела” (2008-2009) — обласна науково-популярна, мистецько-краєзнавча газета. Засновник — Юрій Черненко.
48 “Імпульс” ( 2007-2014) — щомісячник Вінницького національного технічного університету. Засновник і видавець — Вінницький національний технічний університет.
49 “Слово педагога”(1995 …) — газета Вінницького обласного і міського комітетів Профсрілки працівників освіти та науки
50 “Педагог” (1998…) — газета колективу Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського
51 “Лісове господарство Вінниччини” (2003…) — газета Вінницького лісового та мисливського господарства. Засновник і видавець — державне підприємство “Вінницяліссервіс”
52 “Мій університет” (2009…) — засновник і видавець — Вінницький національний аграрний інститут
53 “Мить істини” (2006-2013)- засновник — Григорук І. Л. за підтримки ГУ МНС України у Вінницькій області
54 “Страсти болельщика”(1996-2001) — спортивна газета — тематичний блок тижневика “Тумба”. Засновник — ООО “Тумба”
55“Футбол Поділля” (1994) — незалежний спортивний тижневик Вінниччини. Засновник — Юрій Лабущенко
56 “Арена” (2000) — засновник — облспорткомітет
57 “Футбольна Вінниччина” (1992-1993) — газета футбольного клубу “Інтеграл”. Засновник — заводський госпрозрахунковий футбольний клуб “Інтеграл” при виробничому об’єднанні “Жовтень”
58 “Вболівальник” (2006…) — Вінницький спортивний тижневик. Засновник: СПД “Рекрут”
60 “Спортивна Вінниччина” (2015-2016) — народна газета про спорт. Засновник і видавець — Відділення Національного Олімпійського комітету України Вінницькой області
61 “Медицина Вінниччини” (1995-2008) — засновник- управління охорони здоров’я облвиконкому
Ділові:
62 “Подільська біржа” (1991 … , з 2002 — “Новини біржі”) — незалежна газета ділових людей. Засновник — Подільська універсальна біржа, обласна рада працівників кооперації та інших форм вільного підприємництва, Спілка кооперативів Віннницької обл. Зараз — “Вінницька товарна універсальна біржа”
63 “Вінницький економіст” (1992-2005, в 1992-1999 рр. — “Бізнес-контакт”) — вінницька обласна економічна газета. Засновник — первинна журналістська організація ТОВ “Віннницький економіст”
64 “Ділові зв’язки” (1996-2014) — вісник Вінницької торгово-промислової палати. Засновник — Вінницька торгово-промислова палата
Рекламно-інформаційні:
65 “RІА” — (1993…) — засновник — ТОВ “РІА Холдинг”.
66 “Тумба” ( 1996-2005) — обласний рекламно-інформаційний тижневик. Засновник — ООО “Ником”
67 “Вечірня Віннниця” — (1997-1999)
68 “Вінниця інфо” — (2011-2012)
69 “Економка” — (2009-2012)
Розважальні:
70 “Вінницький бульвар” (1996- 1997) — засновник — ЧМП “Владимир”
71 “Вінницький ТВ тиждень” (2005…) — засновник — п/п Селецький В. В.
72“L‘ Експрес” (2009-2010) — експерт спутникового та цифрового телебачення. Засновник — Шевченко І. В.
Ідеологічні (партійні):
73 “Вінницька правда”(1995- 1916) — орган Вінницького обкому партії. Засновник: обласна організація компартії України
74 “Вінницький регіон” (2006-20013) — орган партії регіонів
75 “Побожжя” ( 2006-2008) — часопис Вінницької крайової організації Народного руху України. Засновник — Вінницька крайова організація народного руху України
Релігійні:
75“Одигитрія”(2001-2010) — гзета релігійних громад УПЦ
76 “Сєдмица”(2007-2014) — засновник: религиозная община святого Пророка, Предчети и Крестителя Господня Иоанна
77 “Подільський простір” (2006) — засновник — Подільська конференція Церкви Адвентистів сьомого дня
78 “Православна Вінниччина” (2013…) — офіційне видання Вінницької єпархії Православної церкви
79 “Православный собеседник» (2013…) — за сновник: -Тульчинська єпархія УПЦ
81 “Небесна криниця” (2013…) — засновник Ісоян Карен Григорі
82 “Лампада” (2010-2013) — православна газета релігійних громад
Всього за період незалежності, як уже згадувалось, у фонді СГП налічується більше 80 назв газет (до уваги не бралися так звані газети-одноденки, що виходили всього кілька разів на протязі кількох місяців. Як правило це газети агітаційного характеру, що друкувалися перед виборами).
Коротко зупинимося на окремих з них:
“Вінницька газета”(1993…) — Започаткована 19 серпня 1906 р. ЇЇ засновиником був музичний діяч А. Мазаракій, але проіснувала вона всього 4 місяці. У січні 1993 року під такою назвою і з такою ж місією — освітлювати життя і проблеми міста, часопис вінницької громади відновлений. Зараз це видання міської ради народних депутатів та виконкому. На її сторінках читач знайде інформацію про бюджет міста і зусилля мерії направлені на його виконання, роботу житловокомунальних господарств, культурні події, в т. ч. і ті, що відбуваються в стінах нашої бібліотеки, оголошення про конкурси на заміщення вакантних посад у міськвиконкомі, лікарів, про продаж чи аренду комунальної власності міста і т. п. Редакторами газети у свій час були: Олександр Ратушняк,Тарас Борисюк, Наталя Космина.
“Подолія” (1991-2007) — В грудні 1991 засновник часопису вінницька обласна державна адміністрація відновила її випуск. Раніше вона видавалася в 1905 -1917 рр. в Кам’янець-Подільському, колишній столиці Подільської губернії. Тоді газета виходила під опікою Подільської Єпархії, видавав її богослов Юхим Сіцінський, який вільно володів сімома мовами. В Архіві збереглись перші номери “Подолії” та фото редактора. Започаковуючи своє видання у грудні 1991 року, автори бачили газету “не “базарною свахою”, а солідним, консолідуючим, сучасним, незалежним, різностороннім цікавим виданням, де всі події висвітлюються тільки з позицій правдивості і об’єктивності”. Головним редактором газети був Володимир Климчук, в редакції часопису працювали Михайло Каменюк, Борис Штейман, Юрій Пархомчук, Валентин Вітковський, Віктор Скрипник. Газета користувалася популярністю, видавалася до грудня 2007 року. Мала найбільш розгалужену сітку кореспондентської мережі в райцентрах, виходила з додатками “Три любові”. “Хазяїн”, “Погляд”. До цього часу запитувана користувачами.
“33-й канал” — Засновники — співробітники редакції, Вінницька обласна асоціація редакторів ВОГО “ Центр захисту журналістів”. Спочатку з січня 1992 року виходила як додаток до газети “Третій поверх” . З січня 1993 р — самостійне видання — обласна щотижнева газета. В своїх перших номерах розміщувала, як правило, інформацію розважального, бульварного характеру, але дуже швидко стала однією з найбільш запитуваних газет, тому що намагалась висвітлювати наболілі проблеми мешканців міста і області. Видається з двома окреми додатками “Подільська радниця”, і “Молодіжний вісник” (зараз “33-й Подільська радниця”, “33-й Молодіжка”). Може тому, що головний редактор газети заслужений журналіст України Анатолій Жучинський є уповноваженим комітету Верховної ради з питань свободи слова у Вінницькій обл., а заступник редактора заслужений журналіст України Тетяна Редько є головою постійної комісії обласної ради з питань свободи слова, інформаційного простору та реформування державних і комунальних ЗМІ, серед інших газета відрізняється гостротою вибраних тем, критичними статтями щодо діяльності влади і окремих чиновників. В районах області працюють виїздні бригади журналістів, результатом роботи котрих є журналістські розслідування резонансних подій. Газета відгукується на листи і звернення громадян з проханням висвітлити їх проблеми, претендує на звання народної, запевняє,що входить у п’ятірку найтиражніших видань України.
“RІА” — з липня 1993 р. до середини1998 р. виходила як обласна газета безкоштовних оголошень і виглядала дуже скромно.(кілька аркушів формату А4) ЇЇ засновником був 19-річний студент Вінницького технічного університету Човган Олександр Юрійович. Нині — видавець, громадський діяч, Президент медіа-корпорації RІА, голова громадської ради державного комітету з телебачення та радіомовлення України, голова ради директорів Асоціації “Незалежні регіональні видавці України”, член правління Всесвітньої газетної Асоціації. Сьогодні в структурі медіа -корпорації “RIA” працює близько 500 осіб.
З другої половини 1998 р.,окрім оголошень в газеті, видається блок новин. Сьогодні видання складається з трьох частин: І-ий блок — аналітика і журналістські розслідування, ІІ-ий блок — рубриковані оголошення і реклама, в кожному номері друкується більше 10 тис. оголошень, ІІІ-ій блок — телепрограма. Це найбільш популярне і читане видання у Вінниці. В першу чергу через великий блок оголошень, що допомагають купити, продати нерухомість, зробити ремонт в оселі, знайти роботу і т. п. Але й аналітичний блок відрізняється актуальними, виваженими, інформативними матеріалами з коментарями спеціалістів, фахівців, місцевих науковців, простих пересічних громадян. Газета є членом Всесвітньої газетної асоціації. В 2005-2014 рр. засновники “РІА” видавали окрему газету “20 хв.”, яка продовжувала аналітичний блок “РІА”. В 2000-х видавалися також газети в Немирівському, Жмеринському, Козятинському, Калинівському, Липовецькому районах з відповідними назвами “RIA Калинівка”, “ RIA Жмеринка”, “RIA Немирів” і т. д. Сьогодні бібліотека отримує лише одну таку газету — “RIA Козятин”
“Пульсуючі джерела” (2008-2009) — обласна науково-популярна, мистецько-краєзнавча газета. Засновник: Юрій Черненко. Незважаючи на те, що газета виходила всього півтора року, її активно запитують до цього часу. Адже тут друкувалися цікаві матеріали з історії Вінниччини, окремих її міст і сіл, сторінки біографій відомих особистостей, народжених на Вінниччині, або чиє життя і діяльність були пов’язані з нашим краєм. Як от статті нашої читачки Ольги Юрчишиної, дослідниці біографії Степана Руданського (Ольга Юрчишина “Санітарний батько Ялти” , — “Пульсуючі джерела”,12 вересня, 2008, с.1) чи стаття про Липовецьку бібліотеку, статут котрої був утверджений в 1899 році вперше на Вінниччині ( Олександр Роговий “Край любителів книги “,— “Пульсуючі джерела”, 24 вересня , с.1)
Також слід згадати такі громадсько-політичні часописи як “Вінницькі реалії” в якому, окрім новинних повідомлень, друкуються цікаві, розгорнуті інтерв’ю з вінницькими політиками, чиновниками, особистостями, що відзначилися успіхами у професії і мають авторитет у громади. “Новини Віннччини” (сьогодні “Події . Факти. Новини Вінниччини“) — газета різнопланових новин. “Здоров’я. Події. Час” — видання, де читач знаходив багато цікавої інформації не тільки про життя міста, а й в галузі медицини, охорони здоров’я. “Вінницькі відомості” — досі часто запитувана користувачами газета, автори якої намагалися відповідати запитам людей, давали можливість використовувати газету як трибуну для висловлення різноманітних думок і позицій. Відрізняється змістовністю і актуальністю тем, незалежністю думок газета ” Місто”. Спортивні події Вінниччини висвітлює газета “Вболівальник”.
Сьогодні читач має змогу вибирати серед чималої кількості друкованих ЗМІ різноманітної тематики.
Проте, маємо зауважити, що останнім часом кількість вінницьких газет суттєво зменшилась. Якщо до недавнього часу з майже 300 назв газет, що отримувала бібліотека, більше 50 становили обласні газети та часописи м. Вінниці, то сьогодні ми отримуємо лише 25 назв таких газет . Кількість обласних і міських газет поступово скорочувалася починаючи з 2015 р. Так у 2014 СГП отримував біля 50 назв газет, в 2015 — біля 40, в 2016 — біля 35, а в 2017, як уже згадувалось, кількість вінницьких газет скоротилася до 25 назв.
Не видаються зараз такі газети як “Кур’єр”, ”Здоров’я. Події. Час”, що непогано себе почували на вінницькому медійному ринку не один рік. Навіть бюджетні видання, такі як “Вінниччина” і “Вінницька газета”, зменшили свій обсяг, виходять без традиційних додатків, номери газет часто спарені при ті й же кількості сторінок. На відміну від 90-х, початку 2000-х не появляються нові газети ( щопрада цього року біліотека отримує обов’язковий примірник нової газети “Правди сила”, засновником якої є ГО ”Медіа центр “Власно”).
Причиною зменшення друкованих видань в області, як і в усій Україні, є не тільки перехід до цифрових мас-медіа, і не тільки тому, що функція інформувати від газет поступово переходить до Інтернету, а й через фінансові труднощі, які зазнає преса в сучасних економічнмх умовах. Зменшуються не тільки кількість назв газет, а й їх реальний наклад — за останні роки — на 30-40%. Не буде сприяти розвитку періодики і намір “Укрпошти” підвищити тарифи на оформлення передплати преси та її доставку з другого півріччя 2017 р. (для регіональних газет підвищення тарифів має бути на 53,8 відсотка). Незалежні періодичні видання заледве тримаються на плаву і закриваються з економічнмх міркувань, адже збільшення виробничих витрат не покриваються доходами трудових колективів.
Шо стосується змісту, то віннницькі періодичні видання, в першу чергу, як і належить регіональній пресі, намагаються якомога ширше і адекватніше висвітлювати місцеві проблеми, адже від цього залежить їх успіх. Більш запитуваною і окупною виявляється та газета, яка на своїх сторінках друкує не загальнодержаний офіціоз, а висвітлює приземлені, актуальні для провінційного читачача теми, розповідаючи про конкретний людей і події.
Взагалі західний досвід рекомендує використовувати місцеву пресу як засіб комунікації для місцевої громади.
Такими у Вінниці прагнуть бути, в першу чергу, незалежні видання “33-й канал”, , “РІА”, “Місто” Находять своє відображення проблеми мешканців області і міста, поруч з офіційними матеріали і в таких виданнях як “Вінниччина”, “Вінницька газета”,
На жаль, сумну тему для газетних публікацій дають сьогодні трагічні реалії, пов’язані з подіями на Донбасі. Чимало місця у Вінницькій пресі займають статті, що висвітлюють тему гібридної війни з Росією.
Можливо тому публікацій розважального характеру у вінницьких газетах порівняно з 90-ми і початком 2000-х поменшало.
Загалом же, якщо говорити про стан і розвиток преси у Віннниці, то, як каже відомий в Україні журналіст і телеведучий Вахтанг Кіпіані,- “Вінниця — газетне місто. Тут є газети, які виглядають не провінційно, їх можна читати. У багатьох містах цього немає. Я б відмітив газети “Місто” і “РІА”, — відзначає він в інтерв’ю газеті “Місто”. (“Місто”, 8 березня 1917, с. 5)
Важливою умовою об’єктивного, незаангажованого освітлення усіх сфер життя регіону є незалежність преси. Аби сприяти адекватності публікацій і свободі вираження думок та поглядів авторів державних і комунальних ЗМІ в Україні прийнято закон «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», що набув чинності з 1 січня 2016 року.
Відповідно до цього закону органи влади і місцевого самоврядування виходять зі складу засновників чи співзасновників друкованих ЗМІ. «Відтак чиновники будуть позбавлені можливості впливати на редакційну політику, користуватись, так званим телефонним правом. Це ще один крок до незалежності ЗМІ і зміцнення свободи слова в країні», — запевняють автори закону. Реформування має відбутися в два етапи На першому етапі (протягом 2016 року) реформуються ті ЗМІ, які подали відповідні клопотання. На другому етапі протягом двох наступних років (2017-2018) будуть реформовані всі інші комунальні друковані ЗМІ. Слід зауважити, що комунальні видання Вінницької обл. в числі перших, які подали заявку на реформування на І етапі, всього 16 районних газет. Обласні і міські газети реформуються на ІІ етапі. Ця реформа має привести редакції до незалежності, самоврядування і відповідальності за свої газети, але чи готові вони в сучасних економічних умовах до самостійного життя і чи зможуть вижити покаже час.
Підсумовуючи, хочеться зауважити, що друкована газетна періодика, як джерело інформації, особливо враховуючи посилення ролі регіонів у політичному, економічному й соціальному житті країни залишається важливою і затребуваною. І хоча виживати традиційні регіональній друкованій пресі стає дедалі складніше, проте говорити по зникнення газети на папері зарано, оскільки певна категорія споживачів прагне детального аналізу фактів, подій, коментарів експертів, а не лише короткої оперативної інформації.Преса має набувати нових якостей, переходити у функцію пояснення. Люди знають, що відбулося сьогодні чи вчора, а як це розуміти і як відобразиться на долі конкретних людей в конкретному регіоні виважено і аргументовано має пояснити газета.
Регіональна преса України відіграє вагому роль в житті місцевих громад, допомагає реалізувати прагнення людей, є своєрідним засобом впливу громади на владу (і навпаки). У цьому перевага якісної регіональної газети над загальнонаціональними виданнями. Проте, щоб залишитися на ринку, для створення якісного інформаційного продукту в регіоні необхідно робити інвестиції, оновлювати технологічний процес, навчати кадри, використовувати західний досвід регіональної преси, адже європейська інтеграція для України неможлива без активної участі мас-медіа, в т. ч. преси,в т.ч. регіональної, вільної, незалежної, фінансово забезпечуваної, цікавої і доступної читачеві.
Огороднік Валерія
Козакевич Максим
1-Б
pokolinnya21.wordpress.com 